Про школу


Про школу ...

          Село  Капустяни

Село  заснуло  в темрявій  нічній, 

Лиш  цвіркуни  стрекочуть у  траві,

І  зрідка вигуки  сови гучні

Розносяться  в  туманній  сизій  млі.

Десь  відгукнулись  м’ята  і чебрець ,

До  них  приєднуються  мальва  і  полин,

По  трасі  вліво  -  курс  на  Тростянець,

Ну  а  направо  -  шлях  вже  на  Тульчин.

Ще  спить  село,  та  півень  вже  кричить

І  на  дорогу  місяць  сяйво  вилив,

З  світанком  ряд  зірок  замиготить-

Це  рейс  через  село  на  Вінницю  і  Київ.

Обабіч  траси  ряд липок  духмяних,

І  сонце  зустрічають  птахи  співом ,

Село  моє -  це  рідні   Капустяни-

До  нього повертаюсь  я  на  крилах.

 

 

 

               Липова  алея

Від  панського  маєтку ,нині  школа,

До  Вінниці  алея  старт  узяла,

Здавалось,  не  закінчиться  ніколи

Її  історія  , її  духмяна  слава .

Старенькі  липи  через  все  село,

Як  вказівник, як  вірний  провожатий,

До  обласного  центру  проведуть

Й  додому  повертатимуть  завзято.

І  від  моєї  вулиці  вони  також

Стежиною  вели  до  школи  рано,

Цим  коридором  і у спеку  й  дощ

Не   день один в  завод  ходила  мама.

Ми  гратись  з  вулиці  ходили  залюбки

В « Знамена» , «Жмурки», у  футбол  й  «Вожатий»,

Дитинства  казка  -  чарівні  липки-

То  наша  охорона , наша  варта.

В  підніжжі  їх  шовковая  трава

Там  і грибочки,  і  чебрець,  й  суниці,

Збирали  їх  дорослі  й  дітвора,

І  бігали  там  білки  і  лисиці.

Зелені  липи- то  дитячий  рай.

У  гіллі  птахи  вили  свої  гнізда,

А  навесні  в бруньках  дзвенів розмай,

А  що,  тепер, можливо,  ще  не  пізно?

Ви  озирніться,  де  тих  бджілок  рій?

І  крони  тінь, що  рятувала  влітку,-

З’явилися   прогалини  на  ній. 

І  чи   п’янитиме  нас  липень  буйним  цвітом?

Алею  відродити  прийшов  час .

Поглянь, як  ранами  вона  голосить!

То  ж  просим  приєднатися  до  нас -

Дивитися  байдуже ,мабуть , досить!

Дай  Бог  ,щоб  нашу  естафету  підхопили,

Як  сенс  життя - у  справі  є  потреба  

У  мирі  жити  і  добро  творити ,

А  починається  добро завжди лиш  з  тебе!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                          

              Від  стежини  рідного  села

Від  стежини  рідного  села

Підеш  у  світ  такий  широкий

Що буде  в  нім? Тривога, спокій?

Того   ніхто  із  вас іще  не зна.

 Від  стежини рідного  села

Ти неси  усмішку  ,радість  людям,

І  не  бути  місцю в житті  зла,

В  нім  добро  і  милість  завжди  будуть.

  Від  стежини  рідного  села

Проводжають  липи  вас  духмяні.

Тут  планети  часточка тепла-

Рідні  серцю наші  Капустяни